У сучасному мистецтві та культурному світі, де кожен твір – відображення індивідуальності та ідеї, важливо мати людину, яка здатна допомогти відвідувачам сприйняти та розібратися в усій глибині та різноманітності виставкового простору. Ця провідна роль належить арткураторам.
Вони володіють унікальними навичками та відчуттями, що допомагають створювати не лише простір для виставок, але й власні візії, де кожен елемент має своє місце та значення. Тож про все це розпитую мешканку Чернігова Вікторію Кравченко, яка навчається на куратора виставок.
Добрий день, Вікторіє, чому саме такий вибір навчання?
– Бо мистецтво – це вільний вид діяльності на землі. І я можу робити там усе, що мені заманеться. Також виявилося, що мої комунікаційні й організаційні навички дуже потрібні артистам.
Ми необхідні одне одному. Тобто я виступаю в ролі медіатора між глядачами і митцями. Моя мета – донести до глядача емоцію та сенс, що вклав артист, це як два пазли скріпити.
Що саме входить до курсу куратора виставок?
– Зазвичай у програмі є історія українського мистецтва, розбір практичних кейсів від досвідчених і відомих кураторів та артистів, розбір різних способів презентації мистецтва, наприклад, таких як підвальні андеґраундні виставки «для своїх», перформанси, лендарт, фотографія, сучасне мистецтво в музеях і в публічному просторі.
Тобто є можливість отримати багатий досвід із репрезентації мистецтва. Однак, на мою думку, «найстрашніша» частина роботи – це грантова та договірна.»
Чи є досвід роботи в проведенні виставок? Якщо так, якою була ця виставка?
– Так, досвід уже маю – проводила захід у квартирі 15 травня 2023 року. Я вирішила показати наших місцевих художниць Nutvokart і Анастасію Політенкову. Виставка мала назву «Віра у вакуумній упаковці», ідея з найменуванням заходу відгукувалася в мені, бо насамперед це про мої внутрішні переживання.
Я шукала мисткинь, для кого ця тема близька. Це була виставка робіт художниць, які з невідомих причин ховали їх у папках, у темній шафі, напевно, соромились або думали, що вони недостатньо досвідчені.
Мета виставки полягала в тому, що треба, попри свої переживання і страхи, йти в новий досвід, діставати роботи художників із-під шару пилу, піти в діяльність, яка подобається.
На виставці, вдалося продати шість робіт художниць, це дало поштовх для митців. Наприклад, Даша (Nutvokart) вирішила знову малювати на папері, окрім діджитал-арту, це супердосягнення для мене.
Яким ви вбачаєте розвиток мистецтва у Чернігові?
– У мене є бажання розвивати мистецьку сферу в Чернігові. Насамперед показати чернігівським митцям, що артсвіт існує, в ньому можна розвиватися та заробляти.
Такі кроки, як створення галерей сучасного мистецтва, створення виставок, просторів і резиденцій для артистів, де вони можуть збиратися і творити, допоможуть познайомити людей із мистецтвом і зробити це неодмінною частиною життя, як похід у кіно, наприклад.
Також це допоможе митцям зрозуміти, що вони важливі, і це спонукатиме їх творити ще більше. А там конкуренція і розвиток як органічне продовження і водночас зростання суспільства.
Куратори – це креативні фігури, що виконують роль посередників між творцями та глядачами. Вони вміють читати між рядками, використовуючи естетику, контекст і повідомлення творів, щоб розповісти цілу історію.
Їхнє завдання – не тільки вибрати й організувати твори для публіки, але й створити атмосферу, в якій кожен може зануритися у світ мистецтва та роздумів.
Іра Пономаренко
