Вважається, що студентські роки – особливий період у житті. Бо в цей час відбувається дорослішання, здобуваються нові знання, враження, знайомства, друзі. А також це час нових викликів і можливостей.
Між тим, навчання нинішнього покоління студентства кардинально відрізняється від того, як це відбувалося раніше, адже живемо в надскладний час випробувань. Про це й не тільки – в Міжнародний день студента поспілкувалися з представником прогресивної молоді Максимом Страдомським із Городні. До речі, він навчається на четвертому курсі Національного університету «Чернігівська політехніка», кафедра «Фінанси, банківська справа та страхування».
Максиме, чи свідомо свого часу підійшов до вибору майбутньої професії?
Свідомо. Моя мама – бухгалтер за освітою і працює за фахом. І мені цей професійний напрям до вподоби. Я сам ухвалював рішення щодо майбутньої професії. Щоправда, вагався між юридичною освітою й економічною. За балами ЗНО я пройшов на обидві спеціальності, але вибрав навчатися на фінансах.
На ваші роки навчання у виші припала і пандемія ковіду, і повномасштабне вторгнення, то яким є ваше студентське життя, як навчальний процес відбувається?
Ще в школі в 5-му класі ми перейшли на нову програму. І нам казали, що ми – першопрохідці всієї нової освітньої програми життя. І от якось воно так і надалі відбувається, що на першому курсі почався ковід, перша половина другого курсу – також ковід. А потім – повномасштабне вторгнення. Навчання відбувалося дистанційно. І нині також дистанційно навчаємося. Бо війна триває і питання безпеки – понад усе. Хоча нині нам можна було вибирати форму навчання, але група ухвалила спільне рішення, що будемо онлайн.
З одного боку, воно ніби й легше, що перебуваєш вдома, не відволікаєшся на дорогу й інші подібні речі. Але офлайн-навчання все одно більш якісне, ніж онлайн.
Чи подружилася ваша група? Як спілкуєтеся, якщо весь час на відстані?
На якийсь час ми виходили на офлайн-навчання, коли був ковід. І активно спілкувалися. У нас встигли скластися дружні стосунки. І на свята, наприклад Жіночий день, дівчатам подарунки даруємо, інші свята відзначаємо, спілкуємося. Взагалі студенти в нашій групі – з усієї області.
Про що мріється нині, яких висот хочеться досягти?
Хочеться закінчити четвертий курс, бо залишилося трішки до ступеня бакалавра. І щоб зі здобуттям цього ступеня закінчилися випробування. Щоб нарешті настали Перемога і спокій. Можливо, що ці речі й не пов’язані, але дуже хочеться, щоб усе саме так і склалося.
Надалі я хочу йти працювати за фахом.
Наскільки знаю, вам цікава також громадська діяльність?
Я – голова Городнянської міської молодіжної громадської організації НЗУМ. Був головою молодіжної ради. І нині ми проходимо різне навчання, пишемо проєкти, які стосуються відновлення громад, залучення молоді до прийняття рішень у громаді та соціальної згуртованості населення. Щоб самі жителі долучалися до суспільного життя. Щоб відчували хоча б маленьку свою відповідальність за те, що в громаді відбувається. Цей процес відбувається дуже важко, але дуже хочеться, щоб кожен хоча б якусь маленьку часточку своєї праці доклав.
Як давно ви займаєтеся громадською діяльністю?
Із 14 років. У школі в нас було учнівське самоврядування. І я був у його складі. Вчитель історії та правознавства Володимир Федорович, який, до речі, нині в ЗСУ, сказав мені, що формується громадська рада, то запропонував спробувати себе в цій діяльності, сказав, що маю хист. І я пішов на установчі збори. Тоді, до речі, приїжджали представники Корюківської молодіжної ради та розповідали, як у них усе працює. Бо в них молодіжна рада створена у 2016 році, а у нас – у 2018-му. І мені це все сподобалося. І почали просувати ідеї, які мені як молодій людині були цікаві. У 18 років я став помічником депутата Чернігівської обласної ради Олени Яцкової. Тобто від молодіжної ради перейшов до громадсько-політичної діяльності.
Які ваші успіхи в навчанні?
Не скажу, що відмінник. Бо онлайн-навчання своє дає. Мої результати – десь вищі за середні.
Хлопцям, дівчатам, одногрупникам що до свята побажаєте?
Щоб моменти студентського навчання, навіть навчання онлайн, запам’яталися. І звісно, щоб настала наша Перемога, і ми вже як майбутні професіонали відбудовували нашу країну та робили її тільки кращою.
–
Спілкувалась Ірина Осташко
Фото – Максим Страдомський
