Український кінорежисер, учасник BABYLON’13 Іван Сауткін зняв фільм, однією з головних героїнь якого стала сестра Левка Лук’яненка – Зінаїда Лук’яненко. «Челайн» вдалося поспілкуватись із режисером у Чернігові. Він завітав на презентацію книжки робіт седнівської майстрині та розповів, коли ж українці зможуть побачити повнометражний фільм «Поема для маленьких людей».
«Сподіваюсь, наступної осені. Тому що до того фільм має пройти багато етапів, тобто має бути світова прем’єра, потім європейська прем’єра, потім дистрибуція на телевізійних каналах. І тільки після цього українці його побачать у прокаті», – пояснив для «Челайн» Іван Сауткін.
Це документальний фільм про наше сучасне життя, який, за словами кінорежисера, неодмінно потрібно показати світові.
«Була прем’єра національна на кінофестивалі «Молодість». Я зробив так, щоб Зінаїда Григорівна Лук’яненко приїхала і ще кілька героїв із Седнева», – зазначає кінорежисер.
12 років тому кінорежисер заснував мистецьку резиденцію в селищі Жовідь, що на Сновщині. Після деокупації Чернігівщини Іван Сауткін вирішив провідати Чернігівщину. Завітав до Седнева. І тоді зняв там короткометражний фільм «Вікно. Крик душі та Великдень» про життя жителів селища під час окупації.
«Я приїхав на Чернігівщину, щоб побачити, що тут відбувається одразу після деокупації. Це було на Великдень. Тоді я зняв про Зінаїду Григорівну короткометражний фільм «Вікно. Крик душі та Великдень». Там троє основних героїв: Таїсія Тимофіївна – місцева поетка, колишня бібліотекарка. Вона написала під час окупації листи російським військовим і хотіла їх розкидати по містечку, як супротив, але в останню мить через страх і відмови односельчан передумала це роботи. Але залишився вірш. Третій герой – місцевий священник Георгіївської церкви отець Тимон. Він служить, до речі, в тій церкві, в якій знімався радянський фільм жахів «Вій». Він там служив один зі своєю сім’єю Великодню службу. Зінаїда Григорівна під час окупації через свій вік сиділа біля вікна і дивилась, що відбувається на вулиці, та передавала інформацію про пересування російських військ до СБУ. Тобто вона була в цей період партизанкою. Її приклад мене страшенно надихнув. Людина в такі страшні часи обрала для себе шлях супротиву», – розповідає кінорежисер Іван Сауткін.
Історія Зінаїди Лук’яненко стала однією з сюжетних ліній повнометражного фільму «Поема для маленьких людей». Загалом цей фільм має дві сюжетні лінії: перша розповідає про діяльність групи волонтерів, які працюють у прифронтовій зоні. Друга — про двох немолодих подруг із деокупованого Седнева, які під час окупації вирішили залишитися у своїх домівках, і кожна по-своєму виражала супротив окупантам.
Оксана Замятіна
