Закон набрав чинності 24 грудня. Відтепер їхня тривалість трохи більша, але без збереження зарплати.
Раніше діяла норма згідно з якою, у період воєнного стану тривалість основної відпустки не може перевищувати 24 дні на рік. Працівникам, які мали право на тривалішу відпустку, не відпускали відпочивати довше, або надавали додаткові невикористані дні відпочинку чи обіцяли виплачувати грошову компенсацію за них вже після завершення воєнного стану.
Відтепер дні відпустки понад 24 дні роботодавець може надати після воєнного стану без збереження заробітної плати. Це не стосується працівників освіти.
Роботодавець тепер може відмовити у відпустці працівнику, який залучений до виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання. Раніше обділяли тільки працівників підприємств критичної інфраструктури. Однак не можуть відмовитися у соціальній відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до трьох років.
Збільшили тривалість відпустки своїм коштом. Було 15, а стало 30 днів на рік. З’явилися правила для “карантинних” відгулів, коли працівник потребує самоізоляції під час епідемій, то роботодавець може відпустити його на невизначений термін, але без збереження зарплатні.
Працівник може взяти відпустку без збереження зарплати та обмежень по строку під час дії воєнного стану, а також у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру. Однак тривалість встановлюється індивідуально за домовленістю сторін. Час перебування у таких відпустках не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
