Журналісти dnepr.info вирішили згадати, як виглядали автомати із водою у Дніпрі.
Після закінчення Другої світової війни на вулицях Дніпра почали масово з’являтися автомати із газованою водою. За бажанням у газовану воду можна було додати солодкий сироп. Розміщувалися такі автомати у місцях гуляннях людей – у парках, скверах, на центральних проспектах, вокзалах та зупинках транспорту.
Пластикових стаканчиків тоді ще не було – використовували грановані, скляні. Влітку до таких автоматів завжди була черга – вода коштувала дуже дешево.
Дехто гидував пити із загальних склянок і завжди носив із собою свій особистий стаканчик. Спочатку гранований, а наприкінці 1960-х у Дніпрі з’явилися перші пластикові складні «похідні» склянки – ось їх і клали до кишені чи сумки. Такі склянки займали мало місця.
Іноді з таких автоматів склянки просто пропадали. Щоб уникнути таких випадків, гранену склянку просто «прив’язували» товстим дротом до автомата. «Ланцюг» не дозволяв далеко відійти від автомата з водою, він був рівно такої довжини, щоб доросла людина могла випити свій газований напій і поставити склянку на місце.
Іноді автомати з водою розміщувалися стрункими рядами біля зупинки чи іншого громадського місця, інколи ж нагадували невеликий архітектурний твір. Над ними у вечірній час сяяли неонові написи, повідомляючи всіх бажаючих, що тут можна купити склянку води.
Автомати з водою були червоного, а згодом – сірого кольору. Стояли відразу декілька в ряд.
На початку 1990-х автомати стали поступово зникати з міста. Найдовше вони протрималися біля ЦУМу – там вони зникли до кінця 1990-х років і біля мосту на Монастирський острів – ще 2013 року там стояв автомат і на вибір можна було випити просто води – склянка коштувала 3 грн, або води з сиропом – за 4 грн.