Не так давно стало відомо, що неподалік Чернігова рибалки виявили стародавній човен, вірніше, що зрічкового берега стирчить ніс (чи корма) якогось давнього судна, вимитого водою.
Звісно, місцевих археологів та істориків ця знахідка не залишила байдужими. І про неї можна було почути мало не на кожному кутку: що човен треба дослідити і зберегти. Бо пам’яток історії техніки в Україні не дужебагато.
Але минуло трохи часу – і про віднайдений човен ніхто вже особливо не згадує.
«Я переживаю, що нині ця тема заглухла. Думаю, мабуть, треба буде просто на приватному рівні, хто зацікавлений, зібратися та законсервувати цей човен, можливо, до якогось кращого часу. Бо на сьогодні не бачу, щоб у когось було особливе бажання ним займатися.
Я вже думаю про те, що, поки не стало холодно, треба знайти транспорт, організувати людей і поїхати змайструвати захисну конструкцію, аби човен пережив зиму, а далі буде видно. Бо я не бачу, щоб цьогорічситуація зрушила з місця», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначає чернігівський археолог Ігор Ігнатенко.
За його словами, частина човна, що нині назовні, може зіпсуватися під дією дощів і морозів, а ще її може розмити вода, яка зовсім поруч. Тому цю частину судна треба засипати, також треба буде забити палі, аби облаштувати тимчасову захисну конструкцію.
Уже відомо, що наукові співробітники Інституту археології НАН України провели обстеження цього дерев’яного човна і навіть створили 3D-модель.
«3D—модель створюють за допомогою купленої вПольщі програми. Спершу треба сфотографувати предмет із різних боків, а програма сама сформує цю модель. То археологи приїхали, пофографували. Що могли, те й зробили, гірше від того не стало.
Але видно, що особливий інтерес до подальшої роботи в них не з’явився. Окрім того, не впевнений, що в них є досвід розкопування човнів», – сказав археолог.
Він має думку й про те, до якого періоду належить знахідка.
«Судячи з того, що борти човна зроблені з пиляних (а не колотих) дощок, які масово почали застосовувати в господарстві Чернігівщини з останньої чверті XVII ст., можна припустити, що він збудований пізніше цієї дати. Умови знахідки човна вказують на верхню хронологічну межу його затоплення. За картами, які є у моєму доступі, русло Десни в місці знахідки човна не змінювалося принаймні з 1865 р., коли була складена мапа Стрельбицького, що охоплює цю місцевість. Натомість ми бачимо, що човен затонув під час повені (він лежить у піску, який перекритий шаром глею, що відклався вже після завершення водопілля). Човен орієнтований поперек русла ріки, тож не міг бути завалений ґрунтом, який обвалися з кручі й присипав човен, пришвартований до берегу. Як показують старовинні мапи, у середині XVIII ст. русло Десни в районі виявлення човна вважалося «новим», натомість «Стара Десна» протікала іншим річищем, від якого нині залишився ланцюжок озер на північ від наявного русла. Отже, за моїм припущенням, човен може належати до XVIII або початку ХІХ ст.», – вважає пан Ігор.
Своєї думки стосовно унікальності та цінності знахідки він не змінив.
«Це особлива знахідка. Наскільки я знаю, навіть у музеї судноплавства України на Хортиці музеєфікованихчовнів такої хорошої збереженості немає. То я вважаю, що цей човен становить цінність.
Я судномоделюванням займався ще в шкільні роки, а потім трішки вивчав судноплавство і будівництво суден уже в науковому плані. В мене небагато досвіду розкопок суден, але й наскільки відомо, ніхто на Чернігівщині не займався цією темою. Безумовно, знаю, що є майстри, які і яхти будували, і якісь моделі суден робили, але це вже практики. Можливо, якби вони не залишилися байдужими до подальшої долі чернігівського човна, то було б добре», – вважає Ігор Ігнатенко.
Ірина Осташко
Фото – Ігор Ігнатенко