Хутір Радьківка в Прилуцькому районі (20 км на північ від Прилук, дорогою на Ічню), згідно з легендами, має назву від імені свого першого поселенця – такого собі Редьки, який, скоріш за все, чомусь переховувався, тому й осів там ще у ХVІІ ст. На початку наступного століття цей хутір купив Павло Ракович, який і започаткував будівництво храмів посеред лісу.
Перша, дерев’яна, церква Вознесіння Господнього, збудована у 30-40 рр. ХVІІІ ст., яка з часом потроху руйнувалася. За пів століття один із представників династії Раковичів – Федір звів однобанний мурований храм у стилі класицизму з вишуканим іконостасом та фресками. Окремо була побудована дзвіниця. Ще майже за 50 років наступний із роду – Олександр Ракович – поруч із холодною Вознесенською церквою, яка не опалювалася, збудував теплий храм Олександра Невського, який також мав вишуканий різьблений дерев’яний іконостас та копії італійських ікон.
На жаль, час і подальші історичні події негативно позначилися на храмах. Якщо перша дерев’яна церква зруйнувалася від часу, то двом іншим, мурованим, «допомогли» подальші буремні події ХХ – поч. ХХІ ст. Спочатку вони були закриті, як і більшість церков у радянські часи. Потім їх використовували під зерносховища та як складські приміщення. Далі вони просто руйнувалися, а місцеві селяни потроху розтягували їх частини на власні потреби. Був період, коли тут і безхатьки жили. Таким чином церква Олександра Невського зруйнована повністю. А от Вознесенську церкву практично з руїн почали підіймати, починаючи з 2013 р., створивши тут перший на Чернігівщині чоловічий монастир ПЦУ – Воздвиженський. Цей храм потроху відновлюється силами небайдужих. Тут проводять недільні та святкові служби, а його особливістю є те, що храм відкритий цілодобово: навіть уночі кожен може зайти сюди, взяти безкоштовну свічку та помолитися в тиші. Настоятель храму отець Петро вважає, що люди мають приходити до храму будь-коли, а все, що можна, тут було вкрадене раніше.
–
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами wikipedia, travels.in.ua
